Методика вивчення операційної системи

 

Зміст

1.    Введення поняття файла;

2.    Методика ознайомлення з операційною системою

3.    Вивчення вікон та їх елементів

 

1.      Поняття файлу

При вивченні операційної системи (ОС) одним із основних є понят­тя файла. Введення цього поняття передує ознайомленню учнів з опе­раційною системою. Учні повинні зрозуміти призначення файла та засвоїти описове його означення. Для цього вчителю доцільно повтори­ти з учнями, що повідомлення для запам'ятовування та передавання зберігаються на носіях, зокрема носіях, які використовуються при робо­ті з комп'ютером. Вони за деякими ознаками можуть групуватися, і тоді природно з'являється необхідність надавати таким наборам повідомлень певні імена, ідентифікувати їх, щоб у майбутньому мати можливість відрізняти їх один від одного, а також швидко знаходити серед сукуп­ності подібних наборів.

У бесіді з учнями можна обговорити різні ознаки, за якими відбува­ється групування повідомлень для подальшого їх опрацювання за допо­могою комп'ютера. Учні в процесі обговорення можуть спробувати дати описове означення поняття файла: файл — сукупність повідомлень, які можуть зберігатися та опрацьовуватися за допомогою комп'ютера як єдине ціле окремо від інших подібних сукупностей.

Така сукупність повідомлень зберігається на носієві як окремий поіменований запис, який за допомогою пристроїв введення та виве­дення може бути прочитаний чи переписаний на інший носій окремо від інших записів.

Працюючи з учнями над означенням файла, слід виділити суттєві ознаки цього поняття:

1)      Це сукупність повідомлень. Така сукупність може містити одне єдине повідомлення або навіть бути порожньою, тобто не міс­тити жодного повідомлення.

2)      Повідомлення можуть містити текстові, графічні, звукові дані.

3)      Повідомлення повинні бути закодовані певним чином, щоб за не­обхідності їх можна було ввести до запам'ятовуючих пристроїв комп'ютера та опрацьовувати.

4)      Повідомлення можуть зберігатися в зовнішній пам'яті комп'ю­тера або опрацьовуватися в оперативній пам'яті.

5)      Така сукупність повідомлень — єдине ціле.

6)      Один набір повідомлень не пов'язаний з іншим набором.

7)      Кожна сукупність (набір) повідомлень має свою назву. Доцільно наголосити на походження слова файл (від англ. file —подання документа). Крім того, слід відзначити, що файл можна розглядати як деякий об'єкт, який має характеристики-властивості та над ним можна виконувати деякий набір операцій.

Основні характеристики файла вводяться також в евристичній бе­сіді, в ході якої за допомогою учнів учитель малює схему, яка надалі може використовуватися як частина опорного конспекту з цієї теми.

Схема будується поступово в ході обговорення відповідних питань, пов'язаних з поняттям файла. Доповнювати її конкретними пояснен­нями та прикладами до кожної характеристики файла учні можуть самостійно.

Правила утворення імен файлів доцільно формулювати у вигляді конкретних вимог. Зокрема, при вивченні ОС Windows ім'я файла повинно складатися:

1)  з літер кирилиці або латинських літер;

2)   арабських цифр;

3)   не може містити символів \ */:?»<> |;

4)   максимальна кількість символів в імені обмежена (до 8 чи до 256 — залежно від операційної системи).

Усі файли можна поділити на дві групи: текстові та двійкові. Текс­тові складаються лише із текстових повідомлень, створених за допомо­гою звичайної програми для опрацювання лише текстової інформації. Двійкові файли можуть містити графічні, звукові, текстові повідом­лення та управляючі вказівки, які закодовані за допомогою двох сим­волів — 0 та 1.

Залежно від того, які за типом повідомлення становлять файл та за допомогою якої програми вони були створені, розрізняють відповідні типи файлів.

Якщо є можливість ознайомити учнів з ОС Windows 9x, то доцільно звернути їх увагу, що для зручності та наочності кожному з типів фай­лів ставлять у відповідність деякі значки. При цьому файли, які містять однакову за формою чи структурою інформацію, тобто належать до одного типу файлів, мітять однаковими значками.

Далі доцільно пояснити відмінність між різними типами файлів та зупинитися на типах подання повідомлень, що зберігаються у файлах, ввести поняття розширення файла, розглянути приклади різних роз­ширень. При цьому деякі приклади можна навести за аналогією до таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Розширення

Тип файла

Значок

Приклади імен файлів

WAV

музичний запис

 

Вітання.wav

TXT

текстовий

 

лист.txt

EXE

виконуваний

 

Gran1.exe

SYS

системний

 

Іo.sys

EXE

виконуваний

 

MsPaint.exe

HLP

текстовий

 

Windows.hlp

DOC

текстовий

 

книга.doc

PDF

текстовий

 

фaйл.pdf

CDR

графічний

 

портрет.cdr

CPT

графічний

 

foto.cpt

PPT

презентація

 

Моя родина.ppt

MDB

база даних

 

Борей.mdb

ZIP

архівований

 

apxiв.zip

XLS

електронна таблиця

 

Kнига.xIs

HTM

гіпертекст

 

Cторінка.htm

 

Пояснюючи таку характеристику файла, як його місце збереження (адреса), природно перейти до поняття папки (підкаталогу, каталогу), дерева. При цьому доцільно спиратися на асоціативне мислення учнів та, пригадавши правила запису адрес людей, за аналогією побудувати правила запису адрес збереження файлів на носіях інформації.

Далі слід зауважити, що скінченний упорядкований набір назв папок, кожна наступна з яких міститься в попередній, а остання містить потрібний файл, називають шляхом до файла.

Впорядкованість набору назв означає, що назви в такому наборі місцями переставляти не можна, порядок слідування таких назв має бути строго визначеним.

При організації евристичної бесіди доцільно поставити учням запи­тання, як-от:

1.      З яких причин до адміністративного поділу будови держав вне­сено поняття міста, району, вулиці тощо?

2.      Чи легко знайти людину в світі, якщо невідома її адреса?

3.      Який  стандарт  поштової адреси  раніше  використовувався в нашій країні?

4.      Який  стандарт поштової адреси  використовується  в  Україні зараз?

5.      Які розділові знаки використовуються в запису поштової адреси?

6.      Чи можна за аналогією запису поштової адреси (місця знаход­ження людини) записати адресу місця зберігання файла?

7.      Чи доцільно при запису місця зберігання файла використовувати кому (,) як розділовий знак?

При цьому певні приклади-орієнтири можна навести за схемою.

Для закріплення поняття місця зберігання файла можна запропонувати учням вправи двох типів:

1)      Пояснити місце знаходження файла, якщо задано шлях до нього.

2)      Записати шлях до кожного файла, якщо схема розташування файлів має вигляд ієрархічного дерева збереження файлів на дискові.

Практика свідчить, що складним для учнів є поняття активного каталогу, активної папки. Тому при поясненні цього поняття доцільно використовувати метод аналогій та спочатку з'ясувати, в яких випадках залежно від місця знаходження людини (будинок, вулиця, район, місто, країна) необхідно вказувати повну адресу людини, а в яких лише її частину.

Наприклад, якщо людина розшукує іншу і вже прийшла до примі­щення, де знаходиться потрібна людина, то далі немає потреби вказувати країну, місто, вулицю, номер будинку, місце знаходження приміщення в цьому будинку — все це вже «діє», тобто є «активною адресою». Далі достатньо запитати лише прізвище людини, яку розшукують.

 

§2. Поняття операційної системи

Перш ніж вивчати основні вказівки будь-якої операційної системи (ОС), доцільно ввести поняття операційної системи, розглянути її призначення та основні функції, класифікацію існуючих операційних систем. Основна мета: сформувати в учнів уявлення про операційну систему як набір програм, призначених для виконання певних конкре­тних функцій управління апаратними і програмними засобами інфор­маційної системи, і висновок про те, що працювати з сучасною інфор­маційною системою без операційної системи неможливо.

Не слід намагатися з самого початку дати повне формальне означен­ня операційної системи — воно є важким для розуміння. Враховуючи те, що навчання інформатики повинно бути циклічним, як і навчання будь-якого шкільного предмету, доцільно на першому етапі (циклі) ознайомити учнів з призначенням ОС, а на наступних — детальніше вивчати її характеристики та вказівки.

Під час введення поняття операційної системи необхідно визначити суттєві ознаки, які можуть стати базою для конструктивного означення.

Поняття операційної системи складне та абстрактне, тому під час його формування слід спиратися на асоціації та конкретні відомі учням приклади управління деякою системою. Слід за допомогою порівняння та системи запитань узагальнити суттєві ознаки функцій людини, яка управляє роботою деякої системи — фірми, банку, школи, готелю, перукарні тощо, та перейти до конструктивного означення поняття опе­раційної системи. Евристичну бесіду можна побудувати таким чином.

Розглянемо деякий готель, у якому працюють люди і використову­ється різноманітна техніка. Готель можна розглядати як приклад робо­ти деякої системи, що має свої певні функції. Управління таким готелем здійснює адміністратор, який має три основні групи функціональних обов'язків: одна група полягає в управлінні роботою готелю, друга — пов'язана з роботою з мешканцями готелю, які користуються чи корис­туватимуться його послугами (поселення, переселення, оформлення, виселення, розселення тощо); третя група пов'язана з виконанням обслуговуючих робіт: виклик фахівців для ремонту готелю, надання транспортних послуг, кур'єрської служби, швидкої медичної допомоги для надання медичних послуг тощо.

Якщо адміністратор готелю відсутній, то жодну з названих дій ви­конати неможливо (при нормальній організації роботи готелю). У неве­ликому готелі всі названі та інші аналогічні дії адміністратор може виконувати самостійно, а у великому готелі він має заступників та помічників, які допомагають успішно справлятися з усією роботою. За відсутності адміністрації користувач такого готелю не може заселитися, переселитися чи виселитися; тобто адміністрація готелю забезпечує зв'язок між користувачами готелю (його наявними чи потенційними мешканцями) та готелем, як системою, що має певні ресурси: мате­ріальні, людські й інформаційні. У кожному готелі адміністрація зна­ходиться в певному місці і її легко можна знайти та звернутися до неї по допомогу.

Під час організації роботи комп'ютера (інформаційної системи) роль адміністрації відіграє програма або набір програм, який називають операційною системою.

   Такий набір може бути різним залежно від потужності та типу інформаційної системи, але основне призначення будь-якої операційної системи одне і те саме —управління апаратними і програмними скла­довими (ресурсами) інформаційної системи.

Потім учням пропонується самостійно дати конструктивне озна­чення операційної системи.

ОС — це набір програм, які:

1)      управляють роботою всіх складових інформаційної системи;

2)      забезпечують  зв'язок  між  комп'ютером  та  користувачем  та зручне використання комп'ютера користувачем.

Далі для того, щоб на інтуїтивному рівні сформувати в учнів поняття про основні складові операційної системи (файлову систему, драйвери зовнішніх пристроїв, процесор вказівок), можна за допомогою системи запитань описати їх на прикладі системи управління готелем. Тобто спочатку слід уточнити, які саме операції стосовно управління готелем виконує адміністрація. В цьому випадку під час пояснення слід звер­нути увагу на таке:

·         Для формування поняття файлової системи доцільно скориста­тися порівнянням: Якщо припустити, що готель — це запам'ято­вуючий простір комп'ютера, а «мешканці готелю» — файли, що зберігаються в запам'ятовуючому просторі, то «адміністрація» — операційна система — повинна мати можливість «поселяти», «переселяти», «виселяти», «підселяти мешканців готелю». Таким чином, операційна система повинна мати складову (програму чи набір програм), яка б забезпечувала виконання всіх необхідних операцій з файлами: створення, зберігання, перейменування, копіювання, вилучення тощо.

·         Для формування поняття драйверів зовнішніх пристроїв доціль­но скористатися порівнянням: можливість адміністрації готелю в особливих випадках (пожежа, прорив труби, гостре захво­рювання мешканця) викликати на допомогу зовнішні відносно готелю функціональні служби (пожежну машину, машину для ремонту тепломережі або водопостачання, швидку медичну допомогу тощо). Тобто адміністрація повинна мати можливість викликати такі служби і ставити перед ними відповідні завдання. Аналогічно до складу операційної системи повинні входити спеціальні програми для управління зовнішніми пристроями, такими як принтер, сканер, модем, дисковод, дисплей, клаві­атура тощо.

·         Для формування поняття командного процесора доцільно скорис­татися порівнянням: спроможність адміністрації розуміти мову мешканців (користувачів) готелю та вміння інтерпретувати її у відповідні управляючі завдання щодо функціонування готелю. Аналогічно операційна система повинна мати спеціальні про­грами для перекладу на машинну мову вказівок користувача, які можуть ним вводитися з клавіатури. При цьому такі вказівки повинні складатися за певними правилами.

Після з'ясування основних складових операційної системи можна пояснити ознаки, за якими класифікуються операційні системи. Тут може стати в нагоді схема (мал. 3.3).

 

Кожна операційна система має свій набір вказівок і для того, щоб управляти комп'ютером, користувачеві необхідно знати основні з них.

 

§3. Операційна система Windows 9x

З основними особливостями ОС Windows 9x можна ознайомити учнів за допомогою такої бесіди.

На робочому столі, який з'являється на екрані після завантаження операційної системи, розташовані об'єкти, з якими працює ОС Windows, кожний з яких у звичайному неактивному стані подається у вигляді значка з відповідною назвою. Значки можна виділяти, перемі­щувати, змінювати їх розміри та назви. Кожний об'єкт ОС Windows 9x має свої властивості, з ним можна виконувати операції. Набір операцій може змінюватися залежно від типу і стану об'єкта. Вони також можуть бути доступними чи недоступними. Перелік основних дій, які дозволя­ється виконувати з виділеним об'єктом, можна викликати на екран у вигляді меню, яке називається контекстним, для чого досить встанови­ти курсор мишки на потрібний об'єкт та натиснути праву кнопку миш­ки. Доцільно за допомогою кодоскопу, мультимедійного проектора чи спеціальних мережевих програм-майстрів продемонструвати приклади різних об'єктів та їх контекстних меню (мал. 3.4). Уміння виділяти об'єкти та викликати їх контекстні меню є одним з найважливіших вмінь, необхідних для ефективної роботи з ОС Windows 9x та з прикладними програмами, які працюють під її управлінням.

Об'єкт можна виділити, встановивши на його позначенні курсор мишки і один раз натиснувши ліву кнопку мишки. Активний (виділе­ний) об'єкт виділяється кольором. Для виділення кількох об'єктів слід при натиснутому клавіші Ctrl (для виділення окремо розташованих об'єктів) або клавіші Shift (для виділення об'єктів, розташованих послі­довно) вказати курсором мишки на потрібні об'єкти.

Завдання вчителя на першому етапі ознайомлення з ОС Windows: навчити учнів знаходити об'єкти, виділяти їх, викликати контекстні меню, вирізняти виділені об'єкти та доступну вказівку, вибирати за допомогою лівої кнопки мишки об'єкт, вказівку, елемент. Учитель повинен звернути увагу учнів на те, що такі об'єкти після завантаження ОС Windows можуть знаходитися на робочому столі, який теж можна розглядати як окремий об'єкт з власним контекстним меню.

На робочому столі (як і на столі слюсаря, кресляра, кухаря залежно від професії) можуть розташовуватися різні об'єкти. Це залежить від того, як часто і які інструменти використовуються. Тобто на робочому столі ОС Windows можна розташовувати різну кількість об'єктів, які повинні залишатися там тимчасово чи постійно.

Також слід пояснити учням головну ідею ОС Windows 9x:

·         усі операції виконуються з об'єктами, що у відкритому стані являють собою вікна, які на екрані дисплею відображаються у вигляді прямокутників, з певним набором елементів для введення інформації з клавіатури чи запам'ятовуючих пристроїв та управління об'єктами;

·         правила роботи з різними вікнами одного типу єдині. При розгляді властивостей будь-якого вікна ОС Windows 9х виникає потреба пояснити учням основні елементи та правила роботи з різними типами вікон: програмних, прикладних, діалогових та інформаційних.

Для систематизації знань можна скористатися схемою (мал. 3.5) та таблицями 3.2-3.4.

Спочатку доцільно навчити учнів виконувати основні дії з вікнами: відкривати, закривати, відновлювати, розкривати на повний екран, переміщувати, змінювати розміри, робити активним. Для цього можна використовувати об'єкти Мій комп 'ютер, Кошик та ін. Відповідна прак­тична робота допоможе учням закріпити практичні вміння, при її про­веденні слід скористатися колективною фронтальною формою органі­зації уроку: вчитель пропонує учням послідовно виконати конкретні дії; учні при цьому намагаються встигати за темпом роботи. В разі невико­нання якогось із завдань вони звертаються по допомогу до вчителя або до учнів-помічників вчителя. Головне при проведенні такої роботи — система завдань: вони повинні бути конкретними та точними. Однако­вими повинні бути об'єкти на робочих столах тощо. Не можна давати завдання типу: «Створити папку з будь-якою назвою (чи з Вашим ім'ям), якось перейменувати файл, надати інше ім ». Такі завдання приводять в подальшому до неможливості управління одночасною роботою всіх учнів при виконанні практичної роботи за комп'ютером.

Доцільно також заздалегідь підготувати і роздрукувати чіткі ін­струкції щодо виконання роботи. Як свідчить практика, такі інструкції-орієнтири надають суттєву допомогу вчителю, особливо, коли завдання виконує понад 9 учнів. Дидактична мета роботи — сформувати елемен­тарні навички, ніякої творчості від учнів не вимагається.

Таблиця 3.2

Особливості вікон різного типу

Тип вікна

Приклад зовнішнього вигляду

Основні елементи

Операції, що дозволяються виконувати з вікнами

Програмне вікно

 

 

 

Головне меню, в якому, як правило, є розділи Файл, Виправлення,    Вигляд, Сервіс, Вікно. Група панелей інструмен­тів, заголовок вікна, кнопка системного меню, кнопки Закрити, Згорнути, Роз­горнути, Відновити

Переміщувати, змінювати розмір, закривати, згорта­ти, розкривати на екран

Підлегле вікно (прикладне)

 

Заголовок  вікна,  лінійки прокрутки — горизонталь­на та вертикальна, кнопка системного меню, кнопки Закрити, Згорнути, Розгорнути, Відновити

Переміщувати  в  межах прикладного вікна, закри­вати, згортати, змінювати розміри в межах приклад­ного вікна, до якого воно відноситься,   розкривати на екран (у межах про­грамного вікна)

Діалогове вікно

 

Заголовок вікна, Вкладки, Списки, Лічильники, Пра­порці, Перемикачі, Повзун-ці. Кнопки Ок, Скасуван­ня, Застосувати, Довід­ка та інші. Кнопки,   які   викликають додаткове діалогове вікно

Переміщувати,  закрива­ти, виводити довідку

Інформацій­не вікно

 

Спеціальний знак про тип інформації (жовтий, чер­воний тощо), кнопки Ок, Скасування, Довідка, Так, Ні

Закривати

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.3

Основні елементи програмного вікна

Елемент вікна

Дія, яка може виконуватися за допомогою елемента

Заголовок вікна

Перемістити вікно

Елементи головного меню

Вибрати потрібну послугу в меню

Кнопка    

Згорнути

Кнопка   

Відновити розміри вікна

Кнопка

Закрити

Кнопка

Розгорнути на екран

Межі вікна

Змінити розміри вікна

 

Таблиця 3.4

Основні елементи діалогового вікна

Елемент вікна

Приклад

Дія, яка може виконуватися за допомогою елемента

Правила використання

Вкладка

 

Вибір вкладки з новою на­звою виводить на екран нове діалогове вікно

Для вибору вкладки слід встановити курсор мишки на її назву і натиснути ліву кнопку мишки

Лінійка прокрутки

 

Зміна вмісту частини вікна, яке містить лінійку прокрутки

1. Послідовне  встановлення  курсору мишки  на елементах із зображенням стрілок та натиснення кнопки мишки. 2. Переміщення встановлення курсору мишки на поле між повзунцем і кнопкою із зображенням стрілок та натиснення лівої кнопки мишки

Прапорець

 

Встановлюється чи від­ключається дія відпо­відних параметрів. Із набору можна вибрати будь-яку кількість пара­метрів. Можна одночасно ввімкнути або вимкнути всі прапорці

Встановити курсор мишки на поле квад­ратика і натиснути ліву кнопку мишки

Перемикач

 

Встановлюється чи від­ключається дія відповід­ного параметра. Із набо­ру можна вибрати тільки один параметр. Вмикан­ня одного параметра ав­томатично вимикає інший

Встановити курсор мишки на поле кола та натиснути ліву кнопку мишки

Список

 

Розкрити набір елемен­тів, які містяться у списку з відповідною назвою

Встановити курсор мишки на поле із зображенням стрілки, яка знаходиться праворуч, і натиснути ліву кнопку мишки

Лічильник

 

Збільшується або змен­шується вказане числове значення

Для збільшення числового значення слід натискати на верхню кнопку, для зменшення — на нижню кнопку

Повзунець

 

Встановлюється відпо­відне значення парамет­ра, назва якого вказана у верхньому лівому куті

Переміщення повзунця в потрібному напрямі

Кнопки Ок, Скасування, Застосувати

 

Ок — встановлює  зна­чення вказаних парамет­рів і закриває вікна. Скасування — скасовує значення   всіх  встанов­лених   параметрів   і   по­вертає   їх   до   деякого початкового положення. Застосувати   вста­новлює значення вказа­них параметрів і не за­криває вікна

Встановити курсор мишки на зображен­ня кнопки та натиснути ліву кнопку мишки

Кнопки, які викли­кають  на  екран додаткове діало­гове вікно

 

Виклик на екран додат­кового діалогового вікна

Встановити курсор мишки на зображен­ня кнопки та натиснути ліву кнопку мишки

 

Після ознайомлення з контекстним меню робочого стола слід навчи­ти учнів створювати папки та файли різних типів та виконувати з ними основні дії: змінювати імена, переміщувати, відкривати, видаляти.

Досвід свідчить, що починати навчати учнів виконувати дії з фай­лами та папками краще не за допомогою спеціальної програми Провід­ник, а за допомогою контекстного меню на робочому столі. Це дасть можливість, по-перше, привчити учнів в будь-яких випадках при робо­ті з об'єктами використовувати контекстне меню, по-друге, продемон­струє різні способи створення, копіювання, перейменовування та вида­лення файлів. До того ж робота на робочому столі гарантує уникнення пошкоджень інформації в файлах. Можна пояснити призначення ярли­ків, при цьому доцільно спиратися на асоціативне мислення учнів та знайти аналогічні об'єкти у повсякденному їх оточенні, які є для них добре зрозумілими.

Наприклад, розглянемо велику бібліотеку, до книжок якої користу­вач доступу не має, щоб не порушити принципи їх впорядкування для швидкого відшукання в разі потреби. В таких бібліотеках на кожну книж­ку заведено спеціальну ідентифікаційну картку і не єдину, які потім зберігаються в картотеках. Існують картотеки книжок, у яких картки впорядковані за прізвищами їх авторів; в інших картотеках для тих самих книжок картки впорядковані за назвами книжок, ще в інших — за призначенням видання (художня, навчальна, спеціальна тощо), ще в інших — за ключовими словами, що в них використовуються тощо. Основне призначення таких картотек — організація швидкого пошуку потрібної книжки. При цьому кожна книжка має свій ідентифікаційний номер, за яким зберігається у книгосховищі. Якщо її місце зберігання з деяких причин змінюється, то змінюється і її ідентифікаційний код. Його слід змінити в усіх створених картках картотеки, інакше знайти таку книжку буде важко. Можна сказати, що існує деякий умовний зв'язок між книжкою та всіма відповідними картками, якщо після ство­рення таких карток місце зберігання книжки не змінювалось.

За аналогією кожному файлові, для якого відведено місце в зовніш­ній пам'яті комп'ютера, можна поставити у відповідність аналогічні картки, щоб мати можливість швидко знайти файл, не переглядаючи різні диски та папки. Такі картки одержали назву ярликів. Ярлик у сере­довищі ОС Windows має такий самий значок, що й файл, для якого він був створений; однак на цьому значку у лівому нижньому куті автома­тично вимальовується стрілочка. Для кожного файла в різних папках можна створити будь-яку кількість ярликів. Після створення ярлика існує зв'язок між ним і відповідним файлом. Ярлик дозволяє швидко запустити потрібний файл на виконання або відкрити його у відповід­ному середовищі. Якщо після створення ярлика змінюється місцезнаходження файла, то попередньо створені ярлики втрачають своє при­значення, їх слід видаляти та при потребі створювати нові.

Далі доцільно пояснити призначення кнопки Пуск і розглянути правила виклику на виконання програм та документів, навчити учнів правильно закінчувати роботу з ОС Windows. Можна запропонувати послідовно запустити на виконання програми групи Стандартні: Калькулятор, Текстовий редактор, Графічний редактор; у кожній з них виконати елементарні операції та зберегти результати роботи на робочому столі, де вже існують папки і файли, створені учнями. Учи­тель повинен давати чіткі конкретні вказівки щодо присвоєння імен файлам і папкам та вказування їх місця зберігання. Успіх роботи учнів залежить від чітких та послідовних завдань і вказівок вчителя.

На перших уроках вивчення Windows важливо також ознайомити учнів з правилами роботи з довідковою інформацією цієї операційної системи та навчити вчасно звертатися до неї.

Одним з основних елементів інформаційної культури учнів є вміння шукати потрібну інформацію за різними її ознаками. Саме тому слід ак­центувати їх увагу на правилах пошуку файлів і папок в комп'ютері.

При цьому вправи для закріплення слід добирати двох типів:

1.      Знайти за допомогою «довідки»  інформацію про конкретне поняття (наприклад, як закінчити роботу з ОС  Windows, як під'єднати принтер, як зберегти файл, як створити ярлик тощо).

2.      Знайти місцезнаходження файла за ім'ям, розміром, вмістом тексту, датою та часом останньої зміни, типом, обсягом.

Спочатку учням необхідно пропонувати здійснювати пошук файлів за однією із ознак (щоразу різною), потім можна розглянути сукупність параметрів для пошуку. Обов'язково при цьому слід звертати увагу на використання логічних операцій і та або.

Діалогові вікна є найскладнішими для вивчення через значну кількість різних елементів інтерфейсу, які там можуть зустрічатися. З іншого боку, вміння та навички роботи з ними, сформовані в учнів принципи використання їх елементів дають можливість надалі легко опанувати правила роботи та можливості використання прикладних програм, що працюють під управлінням ОС Windows. Саме тому доцільно окремо зупинитися на призначенні та правилах роботи з основними елементами діалогових вікон.

Для прикладів роботи з діалоговим вікном можна запропонувати учням розглянути вікна, які дозволяють змінювати різні властивості робочого стола, знайти на них основні елементи таких вікон, визначити правила роботи та відпрацювати базові вміння роботи з ними.

Виконуючи систему вправ на змінювання основних параметрів про­грамних та діалогових вікон, які викликаються із розділу Властивості контекстного меню робочого стола, учні захоплюються роботою в сере­довищі ОС Windows, закріплюють вміння та навички і, як свідчить практика,  в  майбутньому легко опановують та засвоюють правила роботи при переході до інших систем і середовищ, які працюють під управлінням ОС Windows 9x.

Далі доцільно розглянути призначення програми Провідник і на­вчити учнів виконувати за її допомогою основні операції з файлами і папками: виділяти, робити активними, запускати на виконання, встанов­лювати, до якого типу файл належить і за допомогою якої програми його можна запустити на виконання, створювати, копіювати, змінювати імена об'єктів, переміщувати, визначати обсяг, розглядати та змінювати властивості, створювати ярлики тощо.

На початку роботи з Провідником недоцільно розповідати призна­чення вказівок меню та кнопок панелі інструментів, досить пояснити призначення лівої та правої панелей та правила виконання необхідних операцій з файлами за допомогою протягування об'єктів правою кноп­кою мишки. При цьому слід повторити призначення значків папок і файлів. Особливу увагу слід приділити типам файлів і запуску потріб­них програм на виконання за допомогою програми Провідник. Далі можна поступово пояснити призначення кнопок інструментального меню, а потім загальне призначення основних вказівок основного меню програми Провідник.

Закріплення основних правил роботи з вікнами слід організовувати під час лабораторної роботи.

Ознайомлення учнів з правилами налагодження роботи ОС Windows доцільно провести на останніх уроках вивчення теми «Операційна система», при цьому можна надати учням можливість практично нала­годити параметри роботи клавіатури, мишки, екрана, встановити дату та час тощо.

Залишається лише навчити учнів працювати з дисками: відкривати, з'ясовувати обсяг вільного та зайнятого місця, записувати на диск інформацію та зчитувати її з нього.