Тема 5. Методи навчання інформатики. Особливості уроку з інформатики.

 

Зміст.

1.          Методи навчання.

2.          Ігровий метод та його використання на уроках інформатики.

3.          Особливості уроку інформатики.

4.          Моделі навчання. Інтерактивна модель та інтерактивні вправи на уроках інформатики.

 

 

      На уроках інформатики в початковій школі слід використовувати такі методи навчання, що дозволяють ефективно побудувати навчальний процес з урахуванням специфічних особливостей школяра:

·            пояснювально-ілюстративний

·            репродуктивний

·            бесіда

·            ігрові методи

·            проблемно-пошуковий.

 

     Звичайно, це лише ті методи, які найчастіше використовуються. Кожен вчитель повинен підбирати методи, які забезпечуть  сприймання матеріалу в повному обсязі. 

 

Пояснювально-ілюстративний метод

     Використання цього методу має забезпечити правильне сприйняття навчального матеріалу, усвідомлення та запам'ятовування дітьми об'єктів, їх властивостей, порядку виконання дій над об'єктами. Цінність цього методу полягає в тому, що він сприяє засвоєнню і відтворенню значного обсягу знань.

  

Репродуктивний метод навчання 

     Заснований на відтворені знань, повторені способів діяльності за завданням педагога. І з цією метою використовують неодноразове виконання одного і того самого завдання, а також варіативних, схожих із раніше засвоєними зразками. Оскільки курс інформатики має чітку практичну спрямованість, то на етапі формування умінь та навичок учнів ніяк не обійтись без репродуктивного методу навчання. Учитель може пояснювати правила виконання операцій, проводити демонстрації, використовувати для цього різні засоби навчання, але доки учень сам не виконає простого відтворення (репродукції) дії вчителя, у нього ніколи не сформуються відповідні навички.

 

Бесіда

     Цей метод широко застосовують у початковій школі. Бесіда  - це складний спосіб організації пізнавальної діяльності учнів. Особливість цього методу навчання полягає в тому, що школярі відтворюють або сприймають інформацію частинами, у формі запитання - відповідь.

     За рівнем пізнавальної самостійності учнів у процесі навчання молодших школярів застосовується два види бесіди: евристична і репродуктивна.

     Репродуктивна бесіда -  це система репродуктивно-мнемонічних і репродуктивно-пізнавальних запитань. Вони спонукають до відтворення учнями засвоєних знань і оволодіння готовими знаннями  з різних джерел: підручника, засобів наочності, спостережень, дослідів тощо. Репродуктивну бесіду як метод навчання використовують на усіх етапах уроку.

     Еврестична бесіда - це спосіб організації творчої діяльності школярів через розв'язання проблеми у співпраці з учителем. Функція вчителя у цій бесіді полягає не тільки у постановці системи запитань, керуванні пошуком нових знань і способів діяльності, а й у показі способу отримання відповідей на ті запитання-підпроблеми, на які учні не можуть відшукати самостійно. Результатом еврестичної бесіди є нові знання  та уміння.

 

                                             Ігровий метод навчання 
     Один із розповсюджених методів у початковій школі. Він передбачає застосування у навчанні елементів ігрової діяльності, внаслідок чого дидактичне завдання стає більш зрозумілим, доступним і привабливим для дитини, а процес навчання цікавішим.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти й підліток перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати незамінним помічником педагога.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще - спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров'я, радість дитячого життя.

Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя, ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть, Їхні дії відзначаються глибиною мислення.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. А. С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини ... Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі...» ( )Отже, гра, її організація - ключ в організації виховання.

Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення.

1.3. Класифікації ігор.

   Одна з перших класифікацій гри належить Карлу Гросу, який поділяв ігри на дві групи:

   1) експериментальні (“ігри звичайних функцій”). До них він відносив сенсорні, моторні, інтелектуальні, афективні ігри, вправи для формування волі. Ці ігри мають інстинкти, що забезпечують функціонування організму як цілісного утворення і визначають зміст ігор;

   2) спеціальні (“ігри спеціальних функцій”). До цієї групи належать ігри, під час яких розвиваються необхідні для використання в різних сферах життя часткові здібності.

   Відомий німецький психолог Вільям Штерн (1871— 1938) класифікував ігри на:

 індивідуальні (за задумом дитини)

 соціальні (спільні з іншими).

   Швейцарський психолог Ж. Шаже виокремлював:

— ігри-вправи (виникають у перші місяці життя дитини);

— символічні ігри (найпоширеніші ігри дітей віком від двох до чотирьох років);

— ігри за правилами (ігри дітей від семи до дванадцяти років).

        Класифікація С. Новосьолової, маючи у своїй основі організаційно-функціональне джерело ігор, розрізняє:

   1) самостійні ігри (виникають з ініціативи дітей):

§        ігри-експериментування;

§        сюжетні ігри

   2) ігри, що виникають з ініціативи дорослого, який використовує їх з освітньою та виховною метою:

§   навчальні ігри (дидактичні);

§   розважальні ігри

   3) ігри, що мають своїм джерелом історичні традиції етносу (народні).  

Сучасна педагогіка найчастіше послуговується такою класифікацією ігор:

   1. Творчі ігри. До них належать режисерські, сюжетно-рольові (сімейні, побутові, суспільні), будівельно-конструкційні, ігри на теми літературних творів (драматизації, інсценування).

2. Ігри за правилами. Цю групу утворюють рухливі та дидактичні ігри .                3. Народні ігри.

Для вчителя найбільш актуальними є дидактичні ігри.

       Дидактична гра – це навчальна гра, вона використовується в навчально-виховному процесі .

       Особливістю дидактичних ігор є те, що вони спеціально створюються і розробляються дорослими з різною педагогічною метою: сенсорного виховання, мовленнєвого розвитку, ознайомлення з довкіллям, з елементарними математичними уявленнями тощо. Дидактичні ігри можуть супроводжуватися наочним матеріалом (іграшки, предмети, речі, картинки тощо.) або будуватися тільки на словесній основі. Основними елементами дидактичної гри, що надають їй форму навчання і гри водночас, є:

§   дидактичні та ігрові завдання,

§   ігровий задум,

§   правила,

§   ігрові дії.

Дидактичні ігри  класифікують за різними критеріями:

§   за навчальним змістом (Л.Артемова, О.Сорокіна, О.Усова);

§   за пізнавальною діяльністю (Л.Венгер, С.Новосьолова);

§   за ігровим задумом, завданнями і ігровими діями (Д.Ельконін, А.Матусик, О.Янківська тощо);

за взаємовідносинами дітей і вихователя (Р.Жуковська, Д.Менджерицька тощо).

 

Ігрові технології на уроках з теми: «Paint»

1. «В гості до Мікі-Мауса»

Опис: за допомогою пензлика прокласти шлях до Мікі-Мауса.(рис.2)

Мета: сформувати вміння користуватися інструментами Пензлик та Ластик.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         рис. 1                                              рис. 2 

 

 

2. «Впіймай мене»

Опис: в кожному рядку знайти фігуру, якої не вистачає та домалювати її.

Мета: сформувати вміння створювати  геометричні фігури,  користуватися інструментом Заливка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  

                                                     рис. 3

3. «Світлофор»

Опис: вчитель читає вірш. Завдання учнів – вгадати колір та правильно зафарбувати 3 світлофори. (рис. 5)

Мета: розвивати вміння користуватися інструментом Заливка.

           Як моргну оцим я оком,

             Вас попереджаю строго:

             Знає це, напевне, кожний —

            Стій на місці, йти не можна.

     Як це світло загорілось,

     Ще постій, зроби-но милість,

     Приготуйся вирушати,

Рис   4                             Та не варто поспішати.

А як цим моргаю світлом,                                             

То кажу: «Йди!» привітно.                                                 Рис. 5

     

Ігрові технології на уроках з теми: «Microsoft Offise Word»

 

1. «Хто більше?»

 Опис: за визначений час записати якнайбільше слів, утворених із літер слова ІНФОРМАТИКА.

 Мета: сформувати вміння набирати текст з клавіатури.

Наприклад: форма, рама, фірма, рима, аромат.

 

2. «Неслухняні слова»

Опис: записати слова, 1 частиною яких є буквосполучення по-  (рис.1)

Мета: розвивати вміння працювати з клавішами на позначення літер.

 

  -хід                               -літ                    -ставила

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 -дарувала                - двиг                    -дорожник

 

                                                      рис. 1

 

Похід, політ, поставила, подарувала, подвиг, подорожник.

 

3. «Хованка»

Опис: в кожному слові необхідно знайти 1 «заховану» літеру і викреслити її так, щоб вийшло слово,яке має відношення до інформатики.

Мета: розвивати вміння користуватися клавішами Backspace  та Delete

Спринтер                             Спуск                                Оплата

Базар                                   Шифер                               Справка

 

Спринтер                       Спуск                   Оплата

Базар                               Шифер                 Справка

 

 

Проблемно-пошуковий (еврестичний) метод навчання 

     Використовують для активізації розумової діяльності дітей. Як відомо, інтерес до проблемних завдань у них виникають досить рано і розвиваюється протягом молодшого шкільного віку. Головне під час використання цього методу - правильно сформулювати проблему. Стимулювати самостійний пошук дітьми шляху її розв'язання.

 

Особливості уроку інформатики

1. Найважливіша особливість постановки курсу інформатики на базі комп'ютерного класу — це систематична робота учнів з комп'ютером на кожному уроці інформатики.

2. Використання комп'ютера разом з методично доцільними педагогічними програмними засобами дозволяє вдосконалити стиль та прийоми роботи вчителя за рахунок перекладання на комп'ютер рутинних операцій і забезпечення вчителеві творчого підходу до розв'язування завдань навчання і виховання. Такі важливі компоненти навчально-виховного процесу, як з'ясування можливих навчальних проблем і питань, які виникають у ході навчання, ведення дискусій, заохочення міркувань, підтримка дисципліни, вибір необхідного рівня деталізації при поясненні матеріалу для різних учнів та інші моменти міжособистісного спілкування учнів і вчителя та учнів між собою найефективніше організовувати і проводити може лише вчитель, можливо і використовуючи комп'ютер для підтримки тих чи інших дій. Оскільки при використанні комп'ютерно-орієнтованих систем навчання навчально-пізнавальна діяльність значно інтенсифікується, учні встигають розв'язати значно більше різних задач, то, природно, при цьому виникає значно більше проблемних ситуацій і запитань, у з'ясуванні яких повинен брати участь учитель. Тому при використанні комп'ютерів в навчально-виховному процесі роль учителя не лише не зменшується, а значно зростає. Крім того, комп'ютер ніколи не замінить особистісного спілкування вчителя з учнем і батьками.

3. Розвиток комп'ютерної техніки, засобів телекомунікацій та відповідного програмного забезпечення дає можливість учителю використовувати нові форми навчання учнів: телекомунікаційні проекти, практикуми, бінарні уроки.

4. Міжпредметний характер змісту навчання інформатики дозволяє розглядати цю навчальну дисципліну не лише як ще один новий шкільний предмет у навчальному плані, а й як інтеграцію та узагальнення вже вивчених учнями основ наук.

5. Навчання учнів за умов систематичного доступу до комп'ютера, як правило, проходить при підвищеному емоційному стані учнів. Пояснюється це, зокрема, тим, що при правильному формулюванні завдань для виконання з використанням комп'ютера учні одержують наочні результати своєї роботи, що додає їм впевненості в своїх силах. У школяра виникає природне прагнення поділитися своїми знаннями та результатами роботи зі своїми товаришами. Заняттям характерна більша, ніж на інших звичайних уроках, свобода спілкування учнів на уроці. Така система стосунків згуртовує колектив у досягненні спільної навчальної мети.

6. На уроках інформатики створюється благодатний грунт для відтворення такої організації навчання і контролю знань, при якій заздалегідь найбільш успішно працюючі учні, що визначаються вчителем, виконують роль помічників учителя. За рахунок цього на уроках інформатики впроваджується система взаємної допомоги учнів. Чинник обміну знаннями, передавання знань від більш компетентних менш компетентним починає виступати як дієвий засіб підвищення ефективності навчально-виховного процесу. При цьому враховування особливостей змісту навчання дозволяє широко використовувати колективну та групову навчальну діяльність учнів, що має вагоме соціальне значення за умов створення та розвитку інформаційного суспільства.

7. Систематичне використання комп'ютера для розв'язування навчальних задач створює передумови для копіювання учнями дій педагога. Принцип «виконуй як я» при збільшенні масштабів підготовки не втратив свого значення. Можливості використання локальної мережі дозволяють у багатьох випадках ефективно застосовувати ідею «копіювання» в навчанні, причому вчитель одержує можливість одночасної роботи із всіма учнями при збереженні принципу індивідуальності.

8. Різна базова підготовка учнів до сприймання матеріалу та різна освіченість учнів з предметної галузі призводить до того, що на уроках інформатики дидактичне завдання реалізації принципу диференціації та індивідуалізації навчання стає першочерговим.

9. Необхідність ефективного використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих систем навчання для забезпечення гармонійного розвитку, навчання і виховання дітей, потребують від вчителя високої професійної компетентності.

10. Динамічність змісту навчання, програмного забезпечення, яке використовується та вивчається на уроках інформатики, потребує від вчителя постійної роботи над собою, підвищення професійного рівня за рахунок самоосвіти і самовдосконалення.

 

Моделі навчання. Інтерактивні вправи на уроках інформатики.

Існують три основні моделі навчання: активна, пасивна та інтерактивна. Розглянемо їх детальніше:

1.     Пасивна модель навчання Учень виступає в ролі «об’єкта» навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника. До відповідних методів навчання належать методи, за яких учені лише слухають і дивляться. Учні спілкуються між собою, але не виконують творчі завдання.

2.     Активна модель навчання Такий тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб’єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання, запитання від учня до вчителя і навпаки.

3.     Інтерактивний метод навчання Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Інтерактивне навчання виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створення атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу вчителю стати справжнім лідером дитячого колективу. Залежно від мети та форми організації навчальної діяльності учнів, інтерактивні технології можна розподілити на чотири групи: ·       технології ситуативного моделювання; ·        інтерактивні технології колективно-групового навчання;·        технології опрацювання дискусійних питань; ·        інтерактивні технології кооперативного навчання. Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємо навчання, де учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання, розуміють що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, уміють. Воно ефективно сприяє формуванню навичок  і вмінь,  виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

 

Інтерактивні вправи

Як працювати в парах

 

Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Вона дозво­лить учням оволодіти вміннями висловлюватися та активно слухати.

 

Робота учнів організовується таким чином (інструктаж вчителя):

Разом прочитайте надане завдання та інформацію до його виконання.

Визначте, хто говоритиме першим.

Висловіть свої думки, погляди на проблему по черзі.

Прийдіть до спільного рішення.

Визначте, хто представлятиме результати роботи класу та підготуйтеся до представлення.

 

Для ефективного спілкування в парах:

Зверніть увагу на мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, установіть контакт очима.

 

Допомагайте співрозмовнику говорити, використовуючи зву­ки та жести заохочення: кивок головою, доброзичлива посмішка, слова "так-так".

 

Якщо необхідно, ставте уточнювальні запитання (запитан­ня, які допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо. Наприклад, такі: "Ти маєш на увазі, що ...?", "Чи я правильно зрозуміла, що...?").

 

Під час висловлювання говоріть чітко, по суті справи, наво­дячи приклади і пояснюючи свої думки.

 

Під час активного слухання не слід:

давати поради;

змінювати тему розмови;

давати оцінки людині, яка говорить;

перебивати;

розповідати про власний досвід.

 

Кожна пара обмінюється своїми ідеями й аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

 

„Мозковий штурм”

 

Це – ефективний метод заохочення творчої активності швид­кого генерування великої кількості ідей. Він спонукає учнів розвивати уяву і творчість, відверто висловлювати думки, знаходити кілька рішень конкретної проблеми. Його слід застосовувати саме для вирішення конкретних проблем або пошуку відповіді на якесь питання.

 

Порядок проведення:

Запропонуйте учням сісти так, щоб вони почувалися зручно і невимушено.

Визначте основні правила (див. нижче).

Повідомте їм проблему, яку треба вирішити.

Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.

Записуйте їх в порядку надходження. Не вносьте в ідеї жодних коректив.

Спонукайте учасників до висування нових ідей. Додаючи при цьому свої власні.

Намагайтеся уникати глузування, коментарів або висміювання будь-яких ідей.

Продовжуйте доти, доки надходитимуть нові ідеї.

Наостанку обговоріть та оцініть запропоновані ідеї.

 

Правила проведення „мозкового штурму”, які варто запропонувати учням:

Почніть висувати ідеї щодо розв'язання проблеми. Ідеї мо­жуть бути будь-якими, навіть фантастичними.

Один з вас записуватиме їх на дошці.

Коли кожен і кожна вважатимуть кількість поданих ідей дос­татньою, їх висування припиняється.

Після того як ідеї зібрано, вони групуються, аналізуються, розвиваються всім класом.

Відбираються ті ідеї, що, на думку класу, допоможуть вирішенню поставленої проблеми.

 

Під час "мозкового штурму":

намагайтеся зібрати якомога більше ідей;

заставте працювати свою уяву: не відкидати ніяку ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших;

не обговорюйте і не критикуйте висловлення інших.

 

Мікрофон

 

Метод "мікрофон" надасть можливість кожному й кожній сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Правила проведення: 

Вчитель учням: „уявіть, що у вас в руках мікрофон і вам потрібно висловити думку”.  

Говорить тільки той або та, у кого "уявний" мікрофон;

Подані відповіді не коментуються і не оцінюються.

 

Незакінчені   речення

 

Цей прийом часто поєднують із „мікрофоном". Він дає змогу ґрунтовні­ше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими Робота за такою методикою дає присутнім можливість долати стереотипи, вільніше висловлюватися стосовно запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити стисло, але по суті й переконливо.

Як організувати роботу.

Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватися в колі ідей або викорис­товуючи уявний мікрофон, учитель фор­мулює незакінчене речення і пропонує учням закінчувати його. Кожен наступ­ний учасник обговорення має починати свій виступ із запропонованої формули. Учасники працюють із відкритими речен­нями, наприклад: „на сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкрит­тям було..."; або: „ця інформація дає нам підстави для висновку, що..."; або: „це рішення було прийнято, бо..."тощо.

Розігрування  ситуації за ролями

 

Рольова гра — це невеличка п'єса, яку  можна поставити на уроці. В її основі лежить імпровізація. Учні інсценують запропоновані вчителем ситуації. Метою розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями є визначення учнями власного ставлення до неї, набуття ними досвіду шляхом гри, подальший розвиток уяви й навичок критичного мислення; сприяння висловленню суджень та думок; виховання здатності находити і розглядати альтернативні можливості дій; співчування іншим.

 

Порядок підготовки й реалізації:

 Якщо рольову гру використовують у навчальному процесі, вона потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими, з подальшим складенням.

 Є чотири основні елементи: а) попереднє планування і підготовка вчителя, б) підготовка і тренування учнів, в) активна участь класу в проведенні вправи, г) ретельний аналіз і обговорення з приводу вправи.

 Не очікуйте відшліфованої гри від самого початку. Дайте учням змогу провести рольову гру й імітувати історичні та сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.

 Такі вправи треба проводи в обстановці довіри, щоб учні не почувалися ніяково. Учні мають розуміти, що реагувати можна по-різному. Практика допоможе учням почуватися впевненіше під час проведення цих вправ.

 Після завершення вправи учасники та „спостерігачі” ретельно і поглиблено аналізують набутий досвід, власні думки і почуття.

 

Після проведення гри необхідно вивести дітей із ролей. Для цього проводять детальне обговорення ситуації. Пам’ятайте, що кожен (кожна) мають відповісти на запитання:

Як ви почувалися в тій чи іншій ролі?

Що подобалося під час гри, а що ні -?

Яким чином цей досвід може вплинути на ваше подальше життя?

 

Рекомендації вчителя для учнів-виконавців:

чітко дотримуйтеся своєї ролі;

слухайте інших "акторів" і вчителя;

не коментуйте дій інших, перебуваючи в ролі;

ставтесь до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку потрапили

 

Метод " Карусель"

Ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами (групами). Передбачає:

підбір аргументів кожним учасником на задану тему;

вислуховування одним учнем достатньо великої кількості однокласників;

пошук нових аргументів, прикладів для підсилення власної позиції, результатів роботи групи.

Організація роботи:

А) 1. Розставте стільці для учнів у два кола.

     2. Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому — обличчям. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого, висловлює і вислуховує свої ідеї (аргумент, приклад).

     3.Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє — рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець вправо і виявляються перед новим партнером з яким повторюють ту саму процедуру. Мета — пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.

Б) При організації роботи в групах, необхідно "пускати по колу" результати роботи кожної групи (заповнений аркуш, створена таблиця, намальований сюжет тощо) для поповнення новими ідеями, поглиблення новим змістом тощо.

 

Метод проектів

 

Проект — в буквальному значенні — це „кинутий наперед", тобто прототип якогось виду діяльності. Цей метод є чудовим дидактичним засобом активізації пізнавальної діяльності, розвитку креативності і одночасно формування певних рис особистості.

Ця педагогічна технологія зорієнтована на застосування фактичних знань та набуття нових (часто шляхом самоосвіти) і є прикладом поєднання урочної та позаурочної діяльності. Тема проекту завжди є чимось більшим ніж навчальні завдання. Педагогічна література подає кілька типів проектів, що використовуються у шкільному навчанні.

1.  Дослідницькі проекти, які цілком підпорядковані логіці дослідження і мають структуру, наближену або повністю відповідну справжньому науковому дослідженню (аргументація, актуальність теми, визначення проблеми, предмета і об'єкта дослідження, окреслення завдань, методів дослідження, джерел інформації, висування гіпотез, означення шляхів її розв'язання, обговорення отриманих результатів, їх оформлення).

2. Творчі проекти, які не мають детально опрацьованої структури діяльності учасників. Вона лише накреслюється і розвивається відповідно до жанру і форми кінцевого результату (спільна газета, твір, відеофільм, драматизація тощо.)

3. Пригодницькі та ігрові проекти, які також не мають чіткої структури. Вона визначається під час опрацювання учасниками проекту ролей, зумовлених характером і змістом проекту (історичні особи, вигадані герої, які імітують офіційні та ділові відносини).

4. Інформаційні проекти, які зорієнтовані на збирання інформації, мають чітку структуру (мета, актуальність, методи отримання і обробки інформації, оформлення результатів та їх презентація).

5. Практично-організаційні, спрямовані на вироблення конкретної програми дій, методичних рекомендацій.

Методика виконання проектів передбачає:

Вибір теми або проблеми. Теми може запропонувати вчитель або ж їх вибирає клас безпосередньо із тих пропозицій, які були запропоновані під час „мозкової атаки".

Планування проекту. Вчитель і учні узгоджують всі складові процесу виконання проекту (на який час він розрахований, які ресурси будуть використані, яким чином учні працюватимуть (групою чи поодинці).

Процес дослідження / дії.

Результати і / чи висновки.

Представлення результату роботи.

Оцінка результатів і процесу.

Проект може бути монопроектним, міжпредметним і надпредметним. Виконання проектів має різні етапи, однак на всіх етапах необхідно наголошувати, що відповідальність учнів за їхнє навчання лежить на них самих.

Це дуже ефективний спосіб співпраці у рамках узгодженої теми чи питання. Він вчить окреслювати цілі, планувати (структурувати) роботу, оцінювати результати. Передбачає високу активність і незалежність виконавців проекту.

Дискусія

 

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Обговорення в ході дискусії навчить учнів слухати свого співрозмовника та подавати пере­конливі аргументи. Для того щоб вона була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги.

При проведенні дискусії  слід дотримуватись таких правил:

Говорити по черзі, а не всі одночасно.

Не перебивати того, хто говорить.

Критикувати ідею, а не особу, яка її висловила.

Поважати всі висловлені думки (позиції).

Не сміятися, коли хтось говорить, за винятком хіба що жарту.

Не змінювати тему дискусії.

Намагатися заохочувати до участі в дискусії інших.

 

У класі ви можете доповнити ці правила, прийняти Їх після об­говорення та дотримуватися під час проведення дискусій.

 

Ток-шоу

 

Метою "ток-шоу" є набуття навичок публічного виступу та дискутування.

Учитель на такому уроці є ведучим на "ток-шоу".

 

Робота організується таким чином:

 

Оголошується тема дискусії.

Запрошуються "гості" висловитися із запропонованої теми.

Слово надається глядачам, які можуть висловити свою думку або поставити запитання "запрошеним" за одну хвилину.

"Запрошені" мають відповідати якомога коротше і конк­ретніше.

Ведучий може ставити своє запитання або переривати промовця через ліміт часу.

 

Ця форма роботи допоможе учням навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати й захищати власну позицію.